Вітиліго у дітей
Вітиліго – аутоімунна патологія (імунна система організму починає знищувати власні клітини шкірної пігментації). Точну причину появи цього захворювання вчені не з’ясували досі. Може виникнути на тлі пережитої стресової ситуації та генетичної схильності.
Нерідко вітиліго спостерігається в поєднанні з іншими захворюваннями, найчастіше – з проблемами зі щитовидною залозою.
Вітиліго характеризується появою світлих плям на здоровій шкірі, які можуть бути різними за формою та розміром. Згодом вони стають повністю білими, розростаються та з’єднуються, утворюючи великі осередки. Волосяний покрив на таких ділянках також втрачає свій колір.
З’явитися плями можуть на будь-якій ділянці шкіри, але зазвичай вони розташовуються на обличчі, кистях, на ліктьових і колінних згинах, причому ураження локалізуються симетрично.
Вітиліго занепокоєння пацієнтам не завдає, тому що плями не лущаться й не сверблять.
Як діагностується це захворювання
Діагностується захворювання при огляді лікарем, без використання специфічних досліджень і аналізів. Вітиліго у вигляді знебарвлених і білих плям особливо добре виділяється на тлі засмаглої шкіри.
Для діагностування захворювання на блідих шкірних покривах дерматологи використовують лампу Вуда (спеціальне ультрафіолетове світло), яка допомагає виявити гіпопігментовані плями.
Щоб виключити інші аутоімунні патології, лікар може призначити додаткові дослідження (наприклад, на наявність проблем з боку щитовидки) й відправити на консультацію до інших спеціалістів (ендокринолога).
Лікування
У лікуванні вітиліго застосовуються різні методи. Це може бути місцева терапія у вигляді крему, мазі, лосьйону, які містять глюкокортикостероїди та кальциневрин (сприяють нормалізації імунітету шкіри). Застосовується для лікування й фототерапія: якщо вітиліго виражене окремими плямами, то використовують пристрої зі спрямованою дією, а для усунення великих вогнищ пацієнта поміщають у спеціальну кабіну. Зазвичай для лікування використовують одразу декілька методик.
Місцеву терапію, як окремий спосіб, рекомендується проводити на дрібних плямах. Якщо захворювання швидко поширюється, а місцева та фототерапія не мають ефективного впливу, застосовують системну терапію.
Слід пам’ятати, що ділянки шкірного покриву, що не мають пігментації, дуже чутливі до УФ-променів, тому необхідно бути обережними, перебуваючи під сонцем, і застосовувати захисні засоби з фактором не менше SPF 50+.
Часті питання про вітиліго у дітей
Вітиліго не становить загрози для фізичного здоров’я дитини, але створює серйозний психологічний дискомфорт через косметичний дефект. Діти можуть відчувати комплекси, стати об’єктом цькування однолітків. Основна небезпека – підвищена чутливість знебарвлених ділянок до сонця, ризик опіків та раку шкіри при відсутності захисту. Вітиліго часто супроводжується іншими аутоімунними захворюваннями щитовидної залози, що потребує контролю.
Основний спеціаліст – дитячий дерматолог, який проводить діагностику та призначає терапію. Оскільки вітиліго часто поєднується з порушеннями щитовидної залози та іншими аутоімунними патологіями, необхідна консультація дитячого ендокринолога. Може знадобитися допомога імунолога для корекції імунних порушень. При психологічних проблемах через зовнішність корисна робота з дитячим психологом.
Захворювання може розпочатися в будь-якому віці, навіть у немовлят, але частіше проявляється після 5 років. Спочатку з’являються поодинокі світлі плями невеликого розміру на обличчі, кистях, згинах кінцівок, зазвичай симетрично. Поступово плями стають повністю білими, збільшуються, зливаються у великі осередки. Волосся на уражених ділянках знебарвлюється. Швидкість прогресування індивідуальна: у одних повільна, в інших – швидке поширення.
Повне одужання можливе, але не гарантоване, особливо при поширених формах. Сучасні методи лікування – місцеві кортикостероїди, інгібітори кальциневрину, фототерапія – дозволяють досягти часткової або повної репігментації у багатьох пацієнтів. Результат залежить від тривалості захворювання, площі ураження, віку дитини. Краща відповідь на лікування спостерігається на ранніх стадіях. Підтримувальна терапія необхідна для запобігання рецидивам.