Алергічний риніт
Риніт може бути сезонним або цілорічним. Сезонна форма найчастіше являє собою хронічний алергічний риніт. 25% з усіх діагностованих цілорічних ринітів не відносяться до сезонних.
Сезонний риніт зазвичай виникає після контакту з подразником — пилком рослин, що літає в повітрі в період цвітіння певних культур (залежить від пори року).
Захворювання можна легко сплутати з ГРВІ, так як воно також супроводжується рясними виділеннями з носа, свербежем, печінням та запаленням слизових оболонок носової, ротової порожнини. Вперше недугу виявив англійський лікар Джон Босток в 1819 році. Саме він назвав цілорічний алергічний риніт сінної лихоманкою, так як помітив, що симптоми проявляються саме після контакту з сіном.
Згідно зі статистичними даними, від алергічного риніту хоч раз, але постраждало понад 40% населення нашої планети, і найчастіше в легкій формі (без звернення до лікаря). Але, якщо тривалий час нехтувати проявами захворювання, воно може перерости в важку форму і стати причиною значного погіршення якості життя.
Тому, при перших проявах симптомів, про які ви дізнаєтеся нижче, потрібно якомога швидше звернутися до лікаря. Доктор швидко визначить, яка саме форма захворювання у пацієнта (наприклад, вазомоторний алергічний риніт) і призначить адекватне лікування.
Причини алергічного риніту
Які подразники найчастіше викликають алергічний риніт в залежності від пори року:
- – Весна: пилок певного дерева (оливи, дуба, ялівцю, вільхи, в’яза і т. п.).
- – Літо: пилок трав (тимофіївки, бермудської, садової, весняної солодкої, джонсоновської, подорожника тощо).
- – Осінь: пилок бур’янів (наприклад, полиново-листової амброзії).
Так, причини прояви алергічного риніту можуть залежати не тільки від сезону, але і від регіону, де проживає пацієнт. При цьому, часто захворювання провокує цвіль — спори рослин, які переносяться вітрами.
Цілорічний риніт у більшості випадків — наслідок постійного контакту з певним подразником, який є у пацієнта вдома. Наприклад:
- – пиловий кліщ;
- – таргани;
- – дрібні частинки шкіри, що літають у повітрі;
- – спори цвілі;
- – лупа домашніх тварин;
- – і т. д.
Часто алергічні риніти співіснують з астмою. Але поки достовірно невідомо, чи вважається один і той же подразник причиною появи і астми і риніту. Так само, як і невідомо, чи “запускає” риніт астму або навпаки.
Якщо захворювання має хронічний характер, це може бути інфекційний, лікарський, атрофічний риніт. Нерідко причини алергічного риніту криються і в прийомі лікарських препаратів.
Виникає недуга тому, що імунна система людини помилково починає атакувати здорові клітини організму, сприймаючи абсолютно нешкідливі речовини в якості загрози.
Через такий “збій у роботі” в організм вивільняється гістамін та інші біологічні активні речовини, які провокують алергічні реакції в ротовій і носовій порожнини. Також вони можуть виявлятись на слизових оболонках очей, у вухах, на шкірі.
В ролі подразника, що “запускає” риніт, може виступати навіть різкий запах або зміна вологості, температури в приміщенні. А все тому, що із-за алергічного риніту слизові оболонки носа запалюються і їх чутливість зростає.
Якщо людина страждає від алергічного риніту, дуже часто це захворювання супроводжує і алергічний кон’юнктивіт або астма, що призводить до серйозного погіршення стану пацієнта.
Симптоми алергічного риніту у дорослих
Основні симптоми алергічного риніту:
- – свербіж носової, ротової порожнини, в очах і горлі;
- – часте чхання та закладеність носа;
- – рясне виділення слизу з носових проходів;
- – втрата або порушення нюху;
- – сильна сльозотеча, печіння в очах;
- – почервоніння і набрякання повік;
- – темні кола навколо очей;
- – проблеми з диханням (через закладеність носа).
Оглядаючи пацієнта, лікар зазвичай виявляє рихлість і блідість слизових оболонок носа. Шкіра біля ніздрів червоніє, лущиться, виникає запалення.
Якщо захворювання цілорічне, то ознаки алергічного риніту будуть менш яскраво вираженими, хоча людина буде скаржитися на постійну закладеність носа.
Як діагностується алергічний риніт
У медицині бували випадки, коли у пацієнтів діагностували непереносимість пилку і речовин, з якими вони працювали кожен день. Але навесні їх стан значно погіршувався і це ускладнювало виявлення алергенів, що викликають риніт, адже їх було декілька.
Ось чому важливо звертатися до лікаря при перших проявах хвороби — так можна швидко усунути неприємні симптоми, обмежитися від подразника і уникнути переростання хвороби в хронічну форму.
Діагностика алергічного риніту зазвичай передбачає огляд пацієнта і вивчення ситуації, при якій недуга проявився. А для виявлення конкретного алергену проводять:
- – Шкірні патч-тести.
- – Шкірні прік-тести.
Така діагностика передбачає нанесення на шкіру пацієнта потенційних подразників в розбавленому вигляді. На основі подальшої реакції і визначається алерген, який викликав риніт.
Лікування алергічного риніту
Після того, як діагноз встановлений, а подразник точно визначений, лікар починає лікування алергічного риніту. Зазвичай воно зводиться до обмеження пацієнта від алергену або мінімізації контактів із ним.
Приміром, якщо це пилові кліщі або частинки шкіри, що літають у повітрі, доведеться придбати пилосос подорожче — зі спеціальними насадками, які дозволяють максимально ретельно всмоктувати пил.
Якщо ж риніт виникає із-за контакту з домашніми тваринами, доведеться заборонити їм відвідувати спальні або інші кімнати, де найчастіше буває пацієнт. В крайньому випадку можна відправити улюбленця на дачу.
Якщо стан пацієнта не покращився або необхідно швидко усунути симптоми, лікар може додатково призначити:
- – Прийом антигістамінних препаратів.
- – Протинабрякові ліки.
- – Спреї з кортикостероїдами.
- – Алерген-специфічну імунотерапію.
- – Імунобіологічну терапію.
А щоб препарати і терапія показали максимальний ефект, до зазначених методів лікування потрібно вдаватися ще до того, як алерген з’явиться у повітрі (при сезонному риніті).
Таким чином можна повністю запобігти розвитку симптомів (або зробити їх мінімально вираженими) алергічного риніту, так як викид біологічних активних речовин та гістаміну в організмі просто не розпочнеться.
Лікарі
Часті питання та відповіді
Тривалість алергічного риніту залежить від типу: сезонний триває протягом періоду цвітіння (від кількох тижнів до місяців), цілорічний може зберігатися постійно. Гострі симптоми після контакту з алергеном проявляються протягом кількох годин або днів. Правильне лікування значно полегшує стан.
При алергічному риніті не можна ігнорувати симптоми, зловживати судинозвужувальними краплями (більше 5-7 днів), перебувати в запилених приміщеннях або контактувати з алергенами. Уникайте тютюнового диму, різких запахів та не відкладайте візит до алерголога. Самолікування може погіршити стан.
Алергічний риніт без лікування може призвести до розвитку бронхіальної астми, хронічного синуситу, отиту, поліпів у носі. Постійна закладеність носа порушує сон, знижує концентрацію, працездатність та якість життя. Хронічне запалення також послаблює місцевий імунітет, роблячи вас схильними до інфекцій.
При алергічному риніті виділення з носа прозорі, рідкі та водянисті, схожі на воду. Вони відрізняються від інфекційних, які зазвичай жовті або зелені та густі. Також характерні частий свербіж у носі, чхання та закладеність. Якщо виділення змінюють колір – можливе приєднання інфекції.
Кава не загострює алергічний риніт безпосередньо, але кофеїн може посилити зневоднення слизових оболонок та погіршити якість сну, що послаблює організм. Помірне вживання кави (1-2 чашки на день) зазвичай безпечне. Якщо помічаєте погіршення симптомів – краще обмежити споживання.
Риніт супроводжується нежиттю, чханням, свербінням, але без болю в ділянці пазух. Синусит характеризується болем та тиском у лобі, щоках, біля носа, густими виділеннями, іноді підвищеною температурою. Точний діагноз встановлює ЛОР-лікар після огляду та за потреби рентгенографії або КТ пазух.