Лікування екзантеми в Києві

Екзантема – це загальна назва шкірних висипів, що можуть з’являтися при інфекційних (переважно вірусних), алергічних та деяких інших захворюваннях. Лікування захворювань, що супроводжуються появою екзантеми, здійснюють лікарі загального профілю, інфекціоністи, дерматологи, алергологи, ревматологи. Якщо екзантема супроводжується підвищенням температури та іншими симптомами загальної інтоксикації, потрібно звертатись до сімейного лікаря. Висип зі свербежем, набряком, лущенням шкіри, появою пухирців чи кірочок при нормальній температурі тіла – показання до консультації дерматолога.

Про цю хворобу

Види та причини екзантеми

За часом появи та характером висипу розрізняють:

– первинні екзантеми – виникають на раніше не зміненій шкірі;
– вторинні екзантеми з’являються після зникнення, розкриття первинних екзантем.

За етіологією (причиною появи висипу) екзантеми поділяють на інфекційні (вірусні, бактеріальні) та неінфекційні (алергічні, токсичні, аутоімунні тощо).

Причини та різновиди інфекційної екзантеми:

– вірусна. Основні збудники – віруси вітряної віспи, краснухи, кору, так звана «шоста хвороба» (раптова екзантема, дитяча розеола). Парвовірус, ентеровірусні, герпесвірусні інфекції, інфекційний мононуклеоз, грип також можуть супроводжуватись екзантемою;
– поствірусна – виникає внаслідок імунної відповіді організму на вірус, коли прояви основного інфекційного захворювання вже згасають (переважно в дітей, схильних до атопії чи з імунодефіцитними станами);
– бактеріальна – при скарлатині, менінгококовій, стафілококовій інфекції, хворобі Лайма, висипному ти черевному тифі тощо.

Інфекційна екзантема у дорослих може бути одним із проявів ІПСШ (венеричних захворювань).

Причини неінфекційної екзантеми:

– алергічна реакція на харчові алергени, медикаменти, грибкову інфекцію;
– інтоксикація, зокрема, медикаментозна;
– системні аутоімунні захворювання – системний червоний вовчак, васкуліти;
– спадкові, вроджені захворювання з ураженням шкіри – іхтіози, бульозні епідермолізи, нейрофіброматози;
– інші шкірні захворювання (псоріаз, атопічний дерматит);
– укуси комах.

Екзантеми в новонароджених немовлят можуть бути транзиторними, фізіологічними.

Симптоми екзантеми

Залежно від захворювання, з яким пов’язана екзантема, висип може мати різний вигляд та локалізацію, супутні симптоми також варіюються.

Первинна екзантема може складатися з таких елементів:

– плями – плоскі, з рівною поверхнею, ділянки шкіри зі зміненим забарвленням (від блідо-рожевого до пурпурного). Ділянки почервоніння розмірами до 5 мм називають розеолами, від 20 мм – еритемами;
– геморагії – підшкірні крововиливи різного розміру, форми, червоного, пурпурного чи фіолетового кольору, що згодом змінюється на жовто-зелений, жовтий;
– папули – м’які плоскі вузлики, що підносяться над поверхнею шкіри, часто зливаються між собою, можуть мати рожеве, червоне забарвлення;
– вузли – обмежені ущільнення шкіри, що уходять вглиб, у клітковину, можуть випинатися над поверхнею;
– пухирі – округлі чи овальні блідо-рожеві чи світло-червоні випинання розміром від кількох мм до 20 та більше см, без порожнини та чітко окреслених меж;
– везикули (пухирці розміром 1-5 мм) та булли (міхурі розміром понад 5 мм), заповнені серозним чи кров’янистим ексудатом.

При певних захворюваннях може спостерігатись кілька видів екзантематозних елементів (одночасно чи на різних етапах). Після первинних екзантем можуть виникати вторинні у формі гіперпігментації, депігментації, лусочок, кірок, тріщин, ерозій, виразок, рубців, ліхеніфікації (потовщення, ущільнення, гіперпігментація та посилення шкірного малюнку).

Можлива локалізація екзантеми:

– обличчя. Для системного червоного вовчака типова еритема-метелик на вилицях і переніссі, для парвовірусу – почервоніння щік (симптом «ляпасу»);
– голова (переважно ділянки за вухами), шия;
– все тіло (окрім підошов та долонь), особливо складки шкіри;
– окремі ділянки тулуба;
– зовнішні поверхні рук і ніг, зап’ястя та щиколотки;
– згинальні поверхні кінцівок;
– інфекційні екзантеми часто починаються з обличчя, голови, шиї та поступово поширюються вниз, на тіло, руки та ноги.

Можливі супутні симптоми:

– енантеми – невеликі плями на слизових, можуть передувати появі екзантеми;
– лихоманка, підвищення температури тіла;
– кашель, нежить;
– відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея;
– збільшення лімфатичних вузлів;
– головний, м’язовий біль;
– свербіж, іноді болісні відчуття в місцях висипу, геморагій;
– порушення шкірної чутливості, поколювання або оніміння.

Діагностика та обстеження

Звертатися до дерматолога для первинного обстеження при екзантемі варто лише при відсутності симптомів інфекційного захворювання (підвищення температури, нежить, кашель, розлади травлення, головний біль). Первинну діагностику інфекційних екзантем здійснює сімейний лікар (педіатр, терапевт).

Складові діагностики екзантем:

– опитування – як давно з’явився висип, що цьому передувало (перебування в місці скупчення людей, вживання певної їжі, ліків, контакт з подразником), супутні скарги, суб’єктивні відчуття;
– огляд шкіри та слизових. Дерматолог чи терапевт визначає вид (види) висипань, кількість, колір, локалізацію елементів, тактильні характеристики шкіри (вогкість-сухість, температуру, шорсткість). Також лікар може взяти мазки, зішкріби;
– лабораторна діагностика – загальний та біохімічний аналізи крові, на С-реактивний білок (основний маркер запалення), на інфекції (на антитіла до збудників, ПЛР-дослідження, бакпосіви), при підозрі на системні захворювання – імунологічні дослідження, аналізи на специфічні аутоантитіла;
– інструментальна діагностика – дерматоскопія, УЗД шкіри.

Для диференційної діагностики (визначення етіології екзантеми) використовуються переважно різні лабораторні аналізи. Залежно від результатів лікар, що проводив первинну діагностику, може спрямувати пацієнта до інфекціоніста, алерголога, ревматолога.