Вогнищева алопеція
Вогнищева (гніздова) алопеція належить до нерубцевої форми захворювання, і є аутоімунним типом з можливою спадковістю. Клінічно характеризується появою чітко окреслених круглих або овальних ділянок облисіння голови. Найчастіше спостерігається у юних дівчат і чоловіків.
Гніздова алопеція буває декількох видів:
Вогнищева. Вирізняється тим, що на голові утворюються окремі ділянки, на яких немає волосся;
Тотальна. Повне облисіння голови;
Універсальна. Волосся відсутнє на всьому тілі.
Випадіння волосся може тривати значний період часу, а може випасти практично миттєво. Самі ділянки з вогнищевою алопецією можуть зберігатися довго, протягом багатьох років. Цей вид захворювання вважається аутоімунним, при якому реакція на антигени є аномальною.
Симптоми
Вогнищева алопеція вирізняється гострим початком і появою круглих або овальних ділянок з чітко окресленими межами. Ці ділянки стають абсолютно лисими, мають гладку поверхню й розташовуються не лише на голові, а й на інших частинах тіла. В окремих випадках при цьому захворюванні може спостерігатися еритема та невелике свербіння на зонах без волосся. Нерідко відбувається й ураження нігтьових пластин, які покриваються дрібними заглибленнями та стають схожими на наждачний папір.
Зазвичай гніздова алопеція виникає як самостійне захворювання, але іноді її супроводжують інші патології: вітиліго, дерматит, тиреоїдит Хашимото та ін. Перебіг цього виду алопеції передбачити неможливо. Майже у половини пацієнтів вона зникає за рік навіть без будь-якого лікування, а з іншого боку, у 85 % буває по кілька епізодів.
Як діагностується це захворювання
Для того щоб поставити діагноз вогнищева алопеція, використовуються такі методи:
Зовнішній огляд і консультація фахівця.
Трихоскопія. Незамінна та ефективна методика для постановки діагнозу, завдяки якій виявляються конкретні ознаки, які підтверджують захворювання. Також дуже зручна для контролю проведеної терапії.
Лабораторні аналізи та дослідження. В окремих випадках може знадобитися загальний і біохімічний аналіз крові, оцінка гормональних змін та інші дослідження, які призначаються лікарем персонально для конкретного пацієнта.
Біопсія. З певної зони шкіри волосистої частини голови береться матеріал для подальшого гістологічного дослідження та патоморфологічного аналізу. Завдяки цій методиці встановлюється точний і остаточний діагноз. Проведення однієї процедури із застосуванням місцевої анестезії триває близько півгодини. Підготовчий період не потрібен. Процедура протипоказана при поганому згортанні крові та персональній непереносимості пацієнтом медикаментозних препаратів, які використовуються при панч-біопсії.
Лікування
Вибір терапії гніздової алопеції здійснюється фахівцем з урахуванням віку пацієнта й ступеня тяжкості захворювання.
Для лікування застосовують кортикостероїди (препарати протизапальної дії), це можуть бути мазі, креми, лосьйони або розчини для ін’єкцій, які вводяться безпосередньо в уражені місця шкіри або внутрішньом’язово.
Ін’єкції кортикостероїдів призначають в основному дорослим людям, повторюють через 1–1,5 місяця, а перші результати можуть бути помітні через 4–8 тижнів після першого уколу. Для зменшення болю від ін’єкції попередньо місце майбутнього уколу обробляють маззю або кремом анестетичної дії. Нерідко призначають і топічні кортикостероїди (іноді в поєднанні з міноксидилом).
Сучасна медицина постійно розвивається, вчені-дослідники відкривають нові методи діагностики та лікування. Так, наприклад, були відкриті механізми розвитку вогнищевої алопеції, завдяки яким з’явилися нові підходи до лікування цього захворювання. Нещодавно встановили, що в патогенезі аутоімунної патології важлива роль належить гамма-інтерферону та деяким цитокінам, що дозволило віднайти нові методики та ліки для ефективної терапії. У будь-якому випадку, тільки лікар-професіонал зможе розробити оптимальний план лікування, який можна застосовувати для певного захворювання у конкретного пацієнта.
Якщо гніздова алопеція й далі прогресує під час або після терапії, щоб поліпшити зовнішній вигляд, пацієнту рекомендують придбати й носити перуку. Оскільки це захворювання заподіює людині психологічного дискомфорту, її необхідно емоційно підтримати, допомогти визначитися з позитивними способами адаптації та докласти спільних зусиль лікаря та пацієнта для усунення цієї проблеми.
Лікарі
Часті питання про вогнищеву алопецію
Діагностику та лікування проводить трихолог – спеціалізований фахівець із захворювань волосся, або дерматолог. При супутніх патологіях, таких як тиреоїдит або інші ендокринні порушення, залучається ендокринолог. Комплексний підхід забезпечує ефективне лікування та контроль захворювання.
Термін відновлення волосся індивідуальний та непередбачуваний. У половини пацієнтів волосся відростає самостійно протягом року без лікування. При проведенні терапії перші результати помітні через 4-8 тижнів після початку лікування. Повне відновлення може зайняти від кількох місяців до року.
Захворювання має аутоімунну природу – імунна система помилково атакує власні волосяні фолікули, сприймаючи їх як чужорідні об’єкти. Важлива роль належить генетичній схильності та спадковості. Провокуючими факторами можуть бути стреси, вірусні інфекції, гормональні зміни. Дослідження показують участь гамма-інтерферону та певних цитокінів у розвитку патології.
Повне одужання можливе, але захворювання характеризується непередбачуваним перебігом та схильністю до рецидивів. Статистика показує, що у 85% хворих виникають повторні епізоди впродовж життя. Сучасні методи лікування дозволяють досягти тривалої ремісії, але гарантувати відсутність рецидивів неможливо.
Фарбування не рекомендується в активній фазі захворювання, оскільки хімічні компоненти можуть додатково подразнювати шкіру та ослаблювати фолікули. У період стійкої ремісії дозволяється використовувати м’які безаміачні фарби, натуральні барвники. Перед процедурою потрібно обов’язково проконсультуватись з трихологом. Краще віддати перевагу щадним методам тонування або використовувати косметичні засоби для маскування.
Базове обстеження включає загальний та біохімічний аналізи крові для оцінки загального стану організму. Обов’язково перевіряють гормони щитовидної залози (ТТГ, Т3, Т4), рівень феритину, вітаміну D. При підозрі на аутоімунні порушення досліджують антитіла. Можуть призначатися тести на цинк, імунограма. Перелік аналізів визначає лікар індивідуально залежно від клінічної картини.