Андрогенетична алопеція
Андрогенетична алопеція – це нерубцева втрата волосся у чоловіків і жінок, причиною якої є генетична схильність. Виникає вона під дією андрогенів і характеризується зниженням кількості волосся на голові, причому більшість з нього трансформується в пушкове волосся.
Практично в усіх чоловіків протягом життя в малому ступені відбувається рецесія по лінії росту волосся, але в половини чоловіків і жінок віком старших 40 років цей процес прогресує. Виникнення андрогенетичної алопеції (облисіння за чоловічим типом) залежить від того, чи була така патологія у членів сім’ї: батьків і родичів по материнській лінії.
Основна причина подібного випадіння волосся – це комбінація таких факторів, як надмірна активність андрогенів (стероїдних статевих гормонів), генетична схильність і зовнішні умови середовища існування.
При цьому захворюванні андрогени сприяють перетворенню тестостерону в дигідротестостерон, після чого відбувається його зв’язування з дермальними сосочками, що активує гени у фолікулах лобової частини й тім’я. І це призводить до випадіння волосся та облисіння.
Симптоми
Андрогенетична алопеція у чоловіків починається з порідіння волосся на лобовій частині, потім залисини утворюються на скронях, після чого з’являється облисіння зони тім’я. У жінок фронтальне випадіння починається з тімені, й видом і розташуванням залисин нагадує ялинку. Чоловічий тип втрати волосся може бути й у жінок, так само, як і жіночий тип зустрічається у чоловіків.
Як діагностується це захворювання
Для постановки діагнозу андрогенетичної алопеції застосовуються такі методики:
Клінічний огляд лікарем (дерматологом, трихологом), консультація.
Трихоскопія. Це один із сучасних способів діагностики облисіння, завдяки якому визначаються показники росту волосся, ознаки, властиві тільки даному захворюванню, що дозволяють відрізнити його від інших типів алопеції. Численні фотознімки дають можливість лікареві оцінити прогресування патології та здійснювати контроль за лікуванням.
Лабораторні дослідження. Призначаються тести на феритин, ТТГ (тиреотропний гормон), вітамін Д для визначення й виключення джерел випадіння волосся. Визначається також рівень тестостерону й дигідротестостерону в крові, щоб правильно спланувати методи лікування. При явних ознаках, що вказують на гіперандрогенію, призначаються тести на ЛГ, ФСГ, прогестерон, вільний тестостерон, кортизол, пролактин та ін. Також у цьому випадку пацієнту необхідно проконсультуватися в ендокринолога.
Біопсія (панч-біопсія). З певної ділянки шкіри під волоссям береться невеликий шматочок для патоморфологічного аналізу, який допомагає поставити остаточний діагноз, оскільки виявляється гістологічна характеристика і показується кількість термінального, пушкового, анагенового й телогенового волосся на цій ділянці.
Лікування
Андрогенетична алопеція без адекватного лікування швидко прогресує. Для лікування цього захворювання застосовуються зовнішні лікарські засоби, які збільшують період анагену й стимулюють збільшення товщини волосся, та препарати, що блокують певні ферменти. Кожне призначення індивідуальне для конкретного пацієнта.
Альтернативним методом корекції патології є плазмотерапія.
Хірургічний спосіб лікування андрогенетичної алопеції – це пересадка волосся на ділянки облисіння зі збереженням кількості фолікулів.
Лікарі
Часті питання про андрогенну алопецію
Перші ознаки можуть з’явитися у будь-якому віці після статевого дозрівання. У чоловіків часто починається у 20-30 років, іноді навіть у підлітків. У жінок частіше стартує після 30-40 років, особливо під час гормональних змін: вагітності, менопаузи. Генетична схильність визначає індивідуальний початок захворювання у кожного пацієнта.
Це хронічне прогресуюче захворювання, яке триває все життя без належної терапії. Темпи розвитку індивідуальні: у одних процес повільний і розтягується на десятиліття, в інших активно прогресує за кілька років. Правильно підібране лікування дозволяє зупинити випадіння, зберегти наявне волосся та частково відновити густоту.
Початкові прояви – поступове стоншення волосся та збільшення випадіння під час миття й розчісування. Волосся втрачає об’єм, швидше забруднюється. Поступово помітне розширення проділу, просвічування шкіри. У чоловіків порідіння розпочинається з лобової зони та скронь, у жінок – з центральної частини голови з характерним малюнком розширення.
Швидкість прогресування залежить від генетичних факторів, гормонального фону та віку пацієнта. У молодих чоловіків може розвиватися агресивно – помітні зміни за 1-2 роки. У жінок та людей старшого віку процес часто повільніший, займає 5-10 років. Без лікування швидкість випадіння зростає. Ранній початок терапії суттєво сповільнює розвиток.
Терапія потребує тривалого систематичного підходу. Перші результати помітні через 3-6 місяців регулярного застосування препаратів. Для стійкого ефекту необхідне безперервне лікування мінімум 12 місяців. Підтримуюча терапія проводиться постійно, оскільки припинення призводить до відновлення випадіння. Комбіновані методи дають кращі результати швидше.
Захворювання передається спадково через гени від батьків і родичів по материнській лінії. Це полігенне успадкування, тобто задіяно кілька генів одночасно. Якщо у родині є випадки облисіння у батьків або близьких родичів, ризик розвитку значно зростає. Однак наявність генів не гарантує прояву – потрібна комбінація генетики та гормональних факторів.
Андрогенна має чітку локалізацію: у чоловіків – лобова зона, скроні, тім’я, у жінок – центральна частина з характерним малюнком. Дифузна проявляється рівномірним випадінням по всій голові без чітких зон. Андрогенна пов’язана з генетикою та гормонами, прогресує хронічно. Дифузна зумовлена тимчасовими факторами: стрес, хвороби, дефіцити, часто оборотна.