Меланома

Меланома – агресивне й непередбачуване злоякісне захворювання шкіри, метастази якого поширюються лімфою та кров’ю.

Останнім часом випадки захворюваності істотно почастішали через неправильне ставлення людей до сонячного світла. За останніми статистичними даними, у 80 % людей меланома з’являється de novo, тобто на зовсім чистій шкірі, а в 20 % випадків захворювання перероджується з родимок і родимих ​​плям.

Патологічний процес при меланомі розвивається поетапно:

Стадія радіального росту пухлинного новоутворення. У цю фазу входить процес in situ, перебіг якого відбувається в епідермо-дермальних шарах шкіри, і мікроінвазивний перебіг захворювання в сосочкових шарах дерми. На цьому етапі виживаність пацієнтів і виліковування меланоми найбільш високі, а новоутворення представлені у вигляді плям.

Стадія вертикального росту. Для цієї фази характерно проникнення меланоми в ретикулярний шар шкіри та в її глибокі структури, що призводить до збільшення ризику виникнення метастаз, а прогноз щодо виживаності хворого погіршується. На цьому етапі зростання меланоми на шкірних покривах утворюються вузли та бляшки.

Раніше дані статистики та медичної літератури свідчили про те, що діагноз меланоми ставили людям, старшим 50 років, причому на пізніх етапах захворювання. Зараз пухлини з’являються у пацієнтів до 40 років, і на більш ранніх фазах хвороби. Це пов’язано з тим, що останнім часом з’явилася мода на засмагу, і більшість людей не знають про небезпечний вплив УФ-променів на шкірні покриви. Але з іншого боку, методи діагностики стали більш досконалими, що дозволяє виявити меланому на ранній стадії, використовуючи прогресивний неінвазивний і дуже точний спосіб – дерматоскопію цифровими приладами.

Розташування меланоми:

  • у жінок в основному на ногах;
  • у чоловіків головним чином на тулубі;
  • в окремих випадках уражається очна сітківка та слизові (і у чоловіків, і у жінок).

Фактори, що підвищують ризик виникнення меланоми:

  • ультрафіолет – як природний від сонця, так і штучний, у солярії. Це одна з основних причин появи захворювання;
  • найсвітліші фототипи шкірних покривів (I, II за класифікацією Фітцпатрика);
  • очі та волосся світлого кольору, рясні веснянки;
  • часті сонячні опіки, які людина отримувала протягом життя;
  • спадковість (якщо батьки або один з них мали подібне захворювання);
  • синдром диспластичних родимок і родимих ​​плям (невуси);
  • меланома, що виникала раніше;
  • численні родимки по всьому тілу (50);
  • категорія людей віком за 50 років;
  • імунодепресія (пригнічений стан імунної системи);
  • пігментна ксеродерма (генетично спадкова патологія).

СИМПТОМИ

Самостійно виявити меланому практично неможливо, оскільки вона зазвичай виглядає, як звичайна родимка або родима пляма. Саме тому будь-яка пігментація, що з’явилася, особливо після 40 років, має насторожити людину. У цьому разі слід звернутися до лікаря, і особливо уважно за нею спостерігати.

Найчастіше вперше меланома утворюється в чоловіків на спині, а в жінок – на гомілках. Пігментні новоутворення, що виникли на цих місцях, вимагають особливої ​​уваги та спостереження, хоча з’явитися пухлина може й на інших ділянках тіла.

Також необхідно спостерігати за родимками, які вже є. Слід звернутися до лікаря, якщо з ними відбулися якісь зміни, а саме:

  • збільшилися в розмірах;
  • змінили колір і форму;
  • з’явилося відчуття печіння та свербіж на місці родимки;
  • пігментна пляма починає кровоточити;
  • зник шкірний малюнок на родимці;
  • почали утворюватися рубці;
  • з поверхні родимки або плями випадає волосся.

При подібних змінах у будь-якій з родимок або родимих плям, що відбуваються у дорослої людини або дитини, необхідно проконсультуватися в дерматоонколога.

При самостійному огляді в окремих випадках можна запідозрити меланому, якщо застосувати дуже просте, але досить специфічне правило «гидкого каченяти».

Якщо одне або кілька шкірних новоутворень за зовнішнім виглядом не схожі на інші, або з’явилися поодиноко на якійсь ділянці тіла, необхідно звернутися до дерматоонколога, який обов’язково має призначити дерматоскопію. Саме в таких випадках існує найбільша ймовірність того, що таке новоутворення є меланомою. 

Меланома може мати найрізноманітніші форми. Найчастіше зустрічаються:

Поверхнево-поширювана. Діагностується у 80 % випадків меланом. Найчастіше розвивається у людей старших 20 років і може розташовуватися на різних ділянках тіла, «найулюбленіші» місця – тулуб і ноги. Розрізняють дві фази зростання подібного захворювання. У стадії радіального зростання з’являється коричнева або чорна пляма, всередині якої є сіро-рожеві та гіперпігментовані вкраплення, межі чітко окреслені, форма плям може бути різною. У стадії вертикального зростання на первинному новоутворенні з’являється ділянка, що підноситься над поверхнею шкіри, що свідчить про те, що відбувається проникнення патології в глибокі шари шкірного покриву. Подібні новоутворення можуть не викликати в пацієнта ніякого дискомфорту та занепокоєння доволі тривалий час.

Вузлова. Спостерігається в 15 % випадків від загального числа меланом. В основному виникає у людей старших 40 років, швидко розростається, оскільки ця форма захворювання має вертикальну стадію зростання (радіальна фаза відсутня) і виражену інвазію. Клінічно виглядає, як темно-коричневий або чорний вузлик, розміри якого швидко збільшуються, що й змушує пацієнта звернутися за консультацією до лікаря. Ця форма меланоми достатньо агресивна, за доволі стислий термін після виникнення новоутворення воно покривається виразками, та з’являється кровоточивість, що є ще однією та найголовнішою причиною для звернення до дерматолога або онколога. При виявленні подібних вузликів, які швидко розростаються, не слід чекати, поки вони почнуть кровоточити, оскільки ця ознака значно погіршує прогноз на одужання та зменшує шанси на позитивний результат. Ця форма меланоми може переродитися з родимки, яка при виникненні патології почне змінювати колір зі світлого на темно-бурий або чорний, причому на деяких ділянках, а також відбудеться збільшення в розмірах, як периферійно, так і екзофітно.

Злоякісна лентіго-меланома найчастіше утворюється на обличчі, рідше – на інших відкритих ділянках шкіри, які піддаються інтенсивній інсоляції (дії ультрафіолету). Ця форма патології зростає досить повільно, та менш агресивна, ніж вузликовий вид захворювання. Виявляється у вигляді пласких коричневих або темно-коричневих плям, має невизначену форму й протікає без виражених симптомів. Якщо починає прогресувати, то на первинних шкірних ураженнях з’являються поодинокі або численні вкраплення чорного кольору, що локалізуються нерівномірно. Як правило, у пацієнтів будь-які скарги відсутні протягом тривалого часу.

Рідше виникають:

Безпігментна меланома, в якій практично немає пігменту. Найчастіше з’являється на тулубі, зрідка – на нижніх кінцівках. Має вигляд плями, вузлика або бляшки, забарвлюється в рожевий або червоний колір. Ця форма захворювання клінічно схожа на немеланомний рак або доброякісну пухлину, в результаті чого визначається й діагностується на більш пізній фазі патологічного процесу.

Акрально-лентігінозная форма виникає в 10 % випадків від загального числа меланом. В основному спостерігається на закритих місцях тіла, головним чином на долонях і підошвах стоп, на нігтьових пластинах великих пальців. Радіальна стадія характеризується появою коричневих нерівномірно забарвлених плям. У вертикальній стадії зростання пухлина починає підійматися над поверхнею шкірного покриву, що свідчить про проникнення (інвазію) патологічного процесу вглиб дерми.

Десмопластична форма є рідкісним різновидом злоякісної пухлини, це непігментована пляма, схожа на шрам або рубець, але без передуючого їм пошкодження шкіри.

Меланома слизових оболонок становить менш ніж 5 % від загального числа захворювання, виникає дуже рідко й може розташовуватися в ротовій порожнині, піхві та прямій кишці.

ЯК ДІАГНОСТУЄТЬСЯ ЦЕ ЗАХВОРЮВАННЯ

Меланома має найрізноманітніші форми та види, тому досить складно своєчасно поставити діагноз на ранній фазі захворювання. Щоб вчасно розпізнати злоякісну патологію, кожна людина має регулярно оглядати свою шкіру, і при виявленні «гидкого каченяти» у вигляді новоутворення негайно відвідати дерматоонколога.

Зараз в арсеналі кожного дерматоонколога є безліч методів діагностування меланоми, наприклад, кожен лікар має навичку в проведенні дерматоскопії, яка вважається «золотим стандартом» серед неінвазивних способів визначення злоякісної патології.

Дерматоскопічна діагностика застосовується з кінця 90-х років, що вже дозволило лікарям накопичити величезний досвід у застосуванні цього методу для визначення меланоми та немеланомного раку шкірних покривів.

Численні дослідження дали можливість лікарям корелювати дерматоскопічні та патогістологічні симптоми меланоми, що збільшує правильність поставленого діагнозу до 90 %. Завдяки дерматоскопії лікар швидко та без заподіяння болю пацієнту визначає, наскільки небезпечною є та чи інша родима пляма або родимка.

Зараз використовуються найрізноманітніші види дерматоскопії: портативні (можна переносити в руках) і цифрові апарати. У клініці EuroDerm для діагностики меланоми застосовуються найсучасніші та прогресивні дерматоскопічні системи на цифровій основі: FotoFinder medicam 1000 і FotoFinder bodystudio ATBM.

Система FotoFinder bodystudio ATBM застосовується в тих випадках, коли на тілі пацієнта більш ніж 50 родимок. Вона автоматично складає «карту родимок» на основі зроблених фотографій всього тіла хворого, визначаючи та аналізуючи всі наявні патології шкірного покриву.

Сканування родимок відбувається за трьома основними параметрами: розміром, формою та забарвленням, потім усі дані по кожному новоутворенню зберігаються в пам’яті пристрою. При виконанні повторного дослідження система також автоматично порівнює раніше зроблені та нові фотографії в реальному режимі часу. При виявленні відхилень, змін у вже наявних родимках або при виявленні нових утворень, апарат їх фіксує і відразу виводить на екран.

Якщо при дерматоскопії клінічна картина виходить неспецифічною, лікар може прийняти рішення про нетривале спостереження за патологічним новоутворенням, або його видалення, та призначити патогістологічне дослідження. Цей вид аналізу видаленого зразка дозволяє діагностувати клінічно найскладніші пухлини шкіри.

Після завершення дослідження дерматоонкологу передається висновок з описом 8 основних показників ракової пухлини, на підставі чого він визначає стадію зростання та розвитку патологічного процесу (згідно з AJCC протоколом).

Параметри, за якими визначають стадію пухлин:

  • глибина проникнення за класифікацією Бреслоу, вимірюється в мм;
  • наявність або відсутність мікроскопічних виразок.

В окремих випадках проводять додаткові аналізи та дослідження:

  • імуногістохімічне;
  • молекулярно-генетичне – дозволяє визначити специфічні зміни, що відбулися в злоякісній пухлині;
  • біопсія лімфовузла, який розташований найближче до патології;
  • аналіз крові;
  • ультразвукове дослідження;
  • МРТ/МСКТ;
  • ПЕТ/КТ (позитронно-емісійна та комп’ютерна томографія).

ЛІКУВАННЯ

Вибір схеми лікування призначається за NCCN протоколом, в якому передбачені способи та методи усунення меланоми шкіри, після визначення стадії патологічного процесу. Стадію можна визначити або тільки на підставі гістології, або в поєднанні з додатковими дослідженнями (біопсія, УЗД, МРТ та ін.).

Головним методом лікування меланоми є широке хірургічне видалення. Його обсяг залежить від того, наскільки глибоко пухлина проникла в шари шкіри (рівень визначається за Бреслоу). При інвазії до 0,8 мм проводять тільки видалення хірургічним шляхом. Якщо глибина проникнення перевищує 0,8 мм, перед тим, як робити широке висічення пухлини, призначають додаткове діагностичне дослідження – біопсію «сигнального» лімфовузла.

Якщо меланома має великі розміри та розташована на обличчі, рекомендується застосувати мікрографічний метод лікування – Mohs-хірургію. Така методика лікування за Мосом зазвичай застосовується для усунення акрально-летігінозної форми захворювання та злоякісної лентіго-меланоми.

Коли пухлина поширюється за межі первинної патології, лікар може прийняти рішення про вибір одного з видів системної терапії: таргетної або імунотерапії.

Хіміотерапія та променеві випромінювання застосовуються дуже рідко, оскільки меланома вкрай стійка до цих методів лікування.