Вапоризація складається з поверхневого випаровування шкіри та видаляє з неї патологічні структурні аномалії: пігментні плями, кератоз, рубці, розтяжки, а також розгладжує зморшки. Лазерний термічний вплив на тканинні волокна сприяє стимуляції посттравматичного вивільнення факторів росту та проникненню фібробластів у пошкоджені ділянки.
Лазер СО2
Процеси, що відбуваються в цей час, підсилюють активність усіх клітинних елементів у дермі. В результаті колагенові волокна руйнуються фібробластами за допомогою фіброплазії, завдяки спеціальним ферментам (колагенази, протеїнази), що призводить до посиленого вироблення білків (колаген та еластин), які сприяють оновленню шару дерми. Внаслідок цих реакцій відбувається підтягування шкірного покриву на 20–25 %.
Головний абсорбер для лазера в середньому й далекому інфрачервоному випромінюванні – це вода в тканинах, причому всі реакції відбуваються при взаємодії лазера зі шкірним покривом та регулюються шляхом знищення саме водних елементів дермального шару. У цих взаємодіях є відмінності: СО2 лазер, крім відторгнення частини білкових клітин, має яскраво виражений тепловий ефект, що відбувається глибоко в тканинах, Er:YAG лазер впливає лише як інструмент абляції.
ПЕРЕВАГИ ЦЬОГО МЕТОДУ ЛІКУВАННЯ
Переваги будь-якої методики лікування складаються з двох основних чинників: кінцевий результат і тривалість реабілітації. За результативністю коригувальних властивостей при усуненні ознак старіння лідером є СО2 лазер, але після його застосування потрібна доволі тривала реабілітація, що, звичайно, є його основним мінусом.
Якщо чітко розуміти переваги та недоліки кожного виду лазера й правильно їх застосовувати, то можна досягти оптимального співвідношення ефективності та комплаєнтності. Це, у свою чергу, істотно збільшує можливості фахівців у лікуванні та дозволяє для кожного конкретного пацієнта підбирати найбільш результативну методику, яка здатна дати бажаний ефект, і при цьому врахувати всі особливості людини.
ПРИ ЯКИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ЦЕЙ МЕТОД
Вапоризація застосовується при таких змінах шкірного покриву:
- фотостаріння 3 і 4 типу;
- старіння шкіри з віком (яке проявляється у вигляді зморшок, що мають різну клінічну картину) і втратою еластичності;
- деякі види кератозу (себорейний, актинічний);
- дефекти та вади, що виникають на шкірі повік (застосовується псевдоблефаропластика з використанням лазерного випромінювання);
- обвисла шкіра (птоз) на обличчі, особливо в зоні повік (рекомендується підтягування без хірургічного втручання);
- постакне, рубцеві утворення та плями з гіперпігментацією;
- рубці, що залишилися після перенесених травм.
ЯК ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ЦЕЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ
При вапоризації не рекомендують застосовувати місцеву анестезію, оскільки ця процедура може змінити бажану взаємодію лазера зі шкірним покривом.
Параметри, які виставляються для лікування, добираються залежно від технічних характеристик лазерного пристрою та персональних особливостей кожного пацієнта: клінічна картина патології, тип шкіри, її стан, загальне самопочуття людини.
Щоб запобігти виникненню демаркаційної риси, зазвичай згладжують межу між обробленою та необробленою тканиною шляхом одного проходу лазером при малих показниках випромінювання. При цьому залишки некротизованих ділянок шкіри видаляти не рекомендується.
Кількість проходів лазерним променем залежить від ступеня пошкодження шкірного покриву: якщо він легкий, достатньо одного проходу, для середнього ступеня потрібно 2 підходи, при яскраво виражених фотопошкодженнях роблять по 3 підходи.
Якщо шкіра починає забарвлюватися в жовтий або коричневий колір, значить, процедуру слід завершувати, оскільки це є ознакою термічних змін, що зберігаються після усунення детриту за допомогою серветки, змоченої фізіологічним розчином. Необхідно завжди дотримуватися цієї рекомендації, навіть при тому, якщо не вдалося досягти бажаного ефекту й оптимального результату.
Збільшення глибини абляції може призвести до виникнення незворотних змін: появи рубців і втрати пігментації. Глибина проникнення лазера має обмежуватися папілярним шаром дерми при легких і середніх фотопошкодженнях і проникати у верхні або середні шари ретикулярної дерми, якщо структурні зміни мають високий ступінь або діагностований еластоз (атрофію шкіри).
Післяопераційний догляд за поверхнею рани може здійснюватися двома способами:
Відкритий. Застосовуються оклюзійні засоби, основу яких складає вазелін, і використання яких рекомендується до повної реепітелізації. З цією метою лікар може призначити Пантенол у поєднанні з хлоргексидином, метилурацилову мазь або крем Бепантен+. Не рекомендується використовувати препарати з антибактеріальною дією, оскільки від їх застосування може виникнути контактний дерматит.
Закритий. На рану накладається напівоклюзійна пов’язка, перевагою якої є швидше загоєння та відновлення шкірного покриву після проведеної вапоризації. До мінусів цього способу належить збільшення витрат на реабілітаційні заходи, необхідність постійно відвідувати лікаря та ризик виникнення інфекційних запалень.