Себорейний дерматит

Себорейний дерматит – доволі поширене захворювання шкіри, його висипання розташовуються переважно на шкірі голови, на обличчі й на тих ділянках, де велика кількість сальних залоз.

Виникнення себорейного дерматиту можливе у людей різного віку та статі, в тому числі й у дітей. Майже у 11,6 % від усього населення спостерігається така патологія. Причинні фактори, що викликають себорейний дерматит, невідомі, але важливими умовами для його розвитку є зміни бактеріальної флори шкірного покриву на голові, розмноження грибка роду malassezia, структурні зміни шкірного сала, збій гормонального фону, відхилення в роботі сальних залоз, генетична схильність, запальні процеси на шкірі з характерними висипаннями на стандартних себорейних ділянках.

СИМПТОМИ

Найчастіше себорейний дерматит виникає на шкірі голови, коли на ній з’являються сухі пластівці (лупа) або почервоніння на тлі жирних лусочок жовтого кольору. Нерідко ці симптоми супроводжуються свербінням різного ступеня. Розвиватися це захворювання може й на інших частинах тіла: обличчі, грудях (верхній частині) спині. На цих ділянках висип зазвичай розташовується симетрично й характеризується почервонінням шкірного покриву, який стає жирним, з жовтуватими кірочками, свербінням різної інтенсивності, відчуттям печіння, рожевими плямами.

ЯК ДІАГНОСТУЄТЬСЯ ЦЕ ЗАХВОРЮВАННЯ

Діагноз себорейний дерматит ставиться на підставі історії патології, скарг пацієнта, клінічного огляду, а також враховуються дані трихоскопії та діагностичні дослідження на дерматоскопі. За допомогою трихоскопії здійснюється візуалізація запалень на шкірі голови, визначається наявність і вид лущення, встановлюються відмінності себорейного дерматиту та інших патологій, що мають схожі симптоми. Такий підхід дозволяє встановити точний діагноз і обрати правильну методику терапії.

ЛІКУВАННЯ

Себорейний дерматит є рецидивуючим шкірним захворюванням, але його лікування здійснюється за допомогою численних лікарських препаратів і методів терапії.

При різкому загостренні обирають такі способи лікування, які здатні зменшити масштаби запального процесу, усунути лущення та свербіж. Для зменшення появи висипань, що лущаться та ускладнюють подальшу терапію, застосовують кератолітичні препарати.

Щоб знизити симптоми запального процесу на шкірі та зменшити інтенсивність свербіння, використовуються медикаментозні засоби з групи топічних кортикостероїдів та інгібіторів кальціневрину.

Для усунення одного з тригерів можна застосовувати засоби, спрямовані на знищення грибків, що розмножуються, наприклад, шампуні для волосся з антигрибковим ефектом.

Для лікування себорейного дерматиту може застосовуватися фототерапія, яка має протизапальну та імуномодулюючу дію та усуває симптоми свербежу. Ця методика дає високі клінічні результати, добре переноситься пацієнтами та практично не має побічних ефектів.

Системну терапію застосовують у тих випадках, коли топічні препарати виявилися неефективними в лікуванні себорейного дерматиту. Лікар може призначити ретиноїди або препарати з антимікотичною та антиандрогенною дією.