Атопічний дерматит

Атопічний дерматит є хронічним запальним шкірним захворюванням, яке супроводжується сильним свербінням, сухістю, подразненням покривів і періодами загострень і ремісій. Воно має вікові особливості розташування вогнищ ураження. При безперервному розчісуванні відбувається повторне інфікування.

Виникнення атопічного дерматиту прямо пов’язане зі спадковою детермінованістю, за якої порушуються шкірні покриви, з’являються дефекти імунної системи, висока чутливість до алергенних речовин, відбувається розлад у вегетативній нервовій системі та ураження шкіри патогенними мікробами.

АтД досить поширений, оскільки становить 20–40 % від загальної кількості всіх захворювань шкіри.

СИМПТОМИ

Перебіг захворювання має свої відмінності залежно від віку, які характеризуються ділянками ураження та співвідношенням ексудативних і ліхеноїдних проявів. Постійним супутником хвороби будь-якого вікового періоду є сильний свербіж.

Вікові періоди:

Грудний. Зазвичай захворювання з’являється на 2–3 місяці від дня народження дитини. У цей період на щоках, лобі й під волоссям утворюються еритематозні плями, папули й везикули, які сильно сверблять, мокнуть і супроводжуються набряками. Клінічна картина багато в чому залежить від аліментарних чинників.

Дитячий. Атопічний дерматит у цьому періоді проявляється висипами, які менш ексудативні, ніж у немовлят. Це можуть бути запальні папули міліарного або лентикулярного типу, папуловезикули, розташовані на шкірних покривах рук і ніг, на зап’ястках, передпліччях, ліктях, під колінами, на стопах і гомілковостопних суглобах. Аліментарні чинники в цьому віці також відіграють меншу роль, з’являється сезонний характер захворювання, коли воно загострюється у весняний і осінній періоди.

Підлітковий і дорослий. Вогнища ураження в цьому віці з’являються зазвичай на шкірі в місцях згинання кінцівок (лікті, підколінні складки, зап’ястки, гомілкостопи), ззаду на шиї, за вухами. Захворювання проявляється у вигляді еритем, папул, лущення, тріщин, безлічі екскоріацій. До 30 років може настати часткова ремісія із сухістю шкірних покривів, їх високою чутливістю до подразників і з можливими не сильними загостреннями навесні й восени.

Морфологічні форми атопічного дерматиту:

Ексудативна. Головним чином, виникає в дитячому віці й проявляється симетричними еритематозними висипаннями папуловезикульозної форми на шкірних покривах і під волоссям, супроводжується утворенням лускатих кірок. Згодом висипання можуть з’явитися на більшій частині тіла. Супроводжується постійним свербежем шкіри різної сили.

Еритематозно-сквамозна. Найчастіше з’являється у дітей у 1,5–3 роки, спостерігаються сверблячі вузлики, ерозії, екскоріації, невеликі еритеми та інфільтрації з розташуванням вогнищ ураження на тулубі, руках і ногах, рідко – на обличчі.

Еритематозно-сквамозна форма з ліхеніфікацією виникає в 3–12 років і в дорослих людей. Висипання приймають еритематозно-сквамозний і папульозний вигляд. Шкірні покриви стають дуже сухими, на них утворюється безліч екскоріацій і лусочок з дрібними пластинками. Свербіж інтенсивний, регулярний, що доходить до нападів.

Ліхеноїдна. Найчастіше виникає в підлітковому віці. За такої форми АтД з’являється підвищена сухість шкіри з вираженим малюнком, набряклість, інфільтрація. Нерідко вогнища ліхенізації зливаються, утворюючи великі ураження шкірного покриву. Спостерігається підвищена інтенсивність свербіння, воно стає стійким і яскраво вираженим.

Пруригінозна. Виникає нечасто, і в основному у дорослих. Висипання – численні ізольовані папули з щільною структурою і набряком, верхня частина яких може покриватися дрібними бульбашками. Поразки найчастіше розташовані на шкірі рук і ніг. Дермографізм виражений стійкими білими плямами.

Ускладнена форма. В окремих випадках атопічний дерматит набуває такої форми через те, що додається вторинна інфекція (вірусного, бактеріального або мікотичного характеру).

ЯК ДІАГНОСТУЄТЬСЯ ЦЕ ЗАХВОРЮВАННЯ

Діагностується атопічний дерматит на підставі даних анамнезу, які отримують при медичному лікарському обстеженні, і за характерними ознаками захворювання. Розрізняють основні й додаткові критерії діагностики АтД.

До основних належать:

  • шкірний свербіж;
  • виражені вогнища ураження: у немовлят на обличчі й на згинах рук і ніг, у дітей старшого віку та дорослих – ліхеніфікація й розчесані ділянки шкіри на згинах кінцівок;
  • наявність інших атопічних хвороб у самого хворого або в його родичів;
  • хронічна форма перебігу захворювання з рецидивами;
  • ураження на шкірних покривах у ранньому віці, від 2–3 місяців до 2 років.

Додаткові критерії для постановки діагнозу:

  • сезонні загострення, що виникають в осінній та весняний періоди, з полегшенням влітку;
  • погіршення стану й ускладнення перебігу захворювання під впливом провокуючих обставин (алергенів, їжі, подразнювальних речовин, стресів та ін.);
  • підвищення рівня загального та специфічного IgE у крові;
  • «складчасті» долоні рук и підошви ніг (гіперлінеарність);
  • еозинофілія крови;
  • посилення свербежу при сильному потовиділенні;
  • поява ороговілих папул на плечах, передпліччях і ліктьових згинах;
  • підвищена сухість шкірних покривів (ксероз);
  • розташування висипань на кистях і стопах;
  • білий яскраво виражений дермографізм;
  • поява екзем на сосках;
  • часте виникнення інфекційних уражень шкіри;
  • поява складок на шиї спереду;
  • кон’юнктивіти з частими рецидивами;
  • підвищена пігментація шкірних покривів навколо очей;
  • утворення додаткової складки на нижній повіці (симптом Dennie-Morgan);
  • збліднення, сухість, стягнутість губ, поява на них поперечних тріщин (хейліт).

Щоб поставити діагноз атопічний дерматит, слід виявити три головні й три додаткові критерії. Ступінь тяжкості цього захворювання оцінюється за спеціальними шкалами, найпоширеніша з них – шкала SCORAD.

Крім цього, обов’язково проводяться лабораторні дослідження:

  • клінічні аналізи крові й сечі;
  • біохімія крові;
  • за необхідності призначаються додаткові аналізи.

ЛІКУВАННЯ

Лікування АтД проводитися терапевтичним шляхом із застосуванням різних засобів і препаратів. Основною є базисна терапія, при якій використовують пом’якшувальні й зволожувальні лікарські засоби, також мають усуватися провокаційні фактори. Крім цього, в неї включені навчальні програми для хворих на атопічний дерматит, що проводяться в більшості країн світу.

Зовнішня терапія полягає у застосуванні лікарських препаратів, які рекомендується наносити на зволожені шкірні покриви. Ефективність цього виду терапії безпосередньо пов’язана з трьома основними принципами: необхідна дія препарату, достатнє дозування й правильне нанесення засобів на шкіру.

Застосовуються такі види препаратів:

  • топічні глюкокортикостероїдні засоби;
  • інгібітори кальциневрину для зовнішнього застосування;
  • цинкові мазі;
  • інші зовнішні ліки.

У лікуванні атопічного дерматиту використовується також фототерапія й системна терапія, що полягає у застосуванні циклоспорину, антигістамінних препаратів, системних глюкокортикостероїдних засобів.

ПРОФІЛАКТИКА

Для профілактики необхідно дотримуватись щоденного базового догляду за шкірою і, за можливості, виключити провокаційні фактори.