Медикаментозна алергія

Негативні впливи ліків на організм є загальними, але реакція на них у кожної окремої людини буває різною. У одних людей після приймання певних препаратів можуть з’явитися висипання або інші алергічні симптоми, а в інших при використанні тих же ліків не виникає жодних побічних ефектів. Тільки в 5–10 % випадків така реакція обумовлена ​​алергією на лікарські засоби.

Алергічні симптоми з’являються при надмірному реагуванні імунної системи на яку-небудь речовину, наприклад, на лікарський препарат, після застосування якого виникає алергія. В окремих випадках чутливість до медикаментів відбивається у вигляді схожих симптомів, але без участі імунної системи.

Від деяких видів лікарських препаратів алергія виникає частіше, ніж від інших. До них належать такі медикаменти:

  • антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин та ін.);
  • аспірин та нестероїдні препарати, що застосовуються проти запалень (ібупрофен);
  • протисудомні лікарські засоби;
  • хіміотерапія;
  • лікування моноклональними антитілами.

Ризик виникнення алергії зростає при частому й регулярному застосуванні ліків, при втиранні в шкіру, або коли препарат призначається у вигляді ін’єкцій, а не перорально.

СИМПТОМИ

Побічними ефектами на медикаменти може бути блювота й випадання волосся після хіміотерапії злоякісних пухлин, шлунковий розлад від аспірину, діарея після вживання антибіотиків. Вживання інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту) при підвищеному артеріальному тиску може викликати судомний кашель, набряк обличчя або язика.

Іноді буває складно визначити, на що виникла реакція, оскільки симптоми алергії на ліки багато в чому схожі з ознаками інших видів алергії.

Найбільш вираженими симптомами медикаментозної алергії є:

  • висип на шкірних покривах, особливо кропив’янка;
  • утруднене дихання;
  • свербіж;
  • поява набряків, наприклад, на обличчі, в порожнині рота і т. ін.

Анафілаксія – це серйозний симптом алергічної реакції, коли одночасно утворюються набряки, з’являється кропивниця, падає кров’яний тиск, а при тяжкій формі може виникнути шок. Анафілактичний шок необхідно усувати негайно, оскільки він може призвести до летального результату.

Головна відмінність і небезпека анафілаксії від інших алергічних реакцій у тому, що при ній уражається більше одного органа або системи організму. При цьому потрібне негайне надання медичної допомоги, інакше пацієнт може померти.

У разі підозри на те, що алергічна реакція викликана призначеними лікарськими препаратами, не слід змінювати дозування або припиняти їх приймати, а потрібно звернутися до лікаря.

ЯК ДІАГНОСТУЄТЬСЯ ЦЕ ЗАХВОРЮВАННЯ

Діагностуючи лікарську алергію, лікар зазвичай дізнається у пацієнта:

  • як давно з’явилися симптоми;
  • опис ознак алергічної реакції;
  • скільки часу тривають симптоми;
  • які лікарські засоби приймалися в цей час, у тому числі слід назвати й ті препарати, які відпускаються без рецепта.

При виникненні реакції на медикаменти рекомендується звернутися до досвідченого алерголога, який має відповідні знання й спеціальну підготовку, та який точно встановить діагноз і складе докладний план захисту організму в майбутньому.

ЛІКУВАННЯ

Поява будь-яких побічних ефектів, викликаних прийманням лікарських засобів, вимагає звернення до лікаря. При більш серйозних симптомах пацієнта зазвичай потрібна негайна медична допомога, оскільки анафілактичний шок без швидкого реагування може призвести до смерті.

У більшості випадків при лікарській алергії лікар призначає альтернативні препарати, а для усунення її симптомів може порекомендувати антигістамінні, кортикостероїди або адреналін.

Для виявлення алергічної реакції на пеніцилін існує стандартизоване тестування, яке проводиться в поєднанні з клінічним обстеженням пацієнта. Подібні тести дають хороші результати та впевненість у тому, що пеніцилін та інші антибіотики можуть застосовуватися в майбутньому.

За відсутності альтернативи препарату, який викликає алергію, і необхідності продовжувати лікування саме цими ліками, лікар може призначити процедуру десенсибілізації. Її суть у тому, що препарат вводиться в організм поступово і в невеликій кількості до досягнення необхідної лікувальної дози.